15:26 Тиждень української писемності у 17 школі | |
| Кожна епоха приносить свої винаходи й відкриття. Найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки давали можливість зберігати й передавати істинні знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце в ньому. Отже, виникнення письма має надзвичайно важливе значення в історії будь-якого народу. Проблема виникнення письма у східних слов'ян дуже складна і досі не розв'язана. Протягом багатьох років учених цікавлять такі питання: коли і як народилася слов'янська писемність, слов'янська абетка і чи мали наші предки до нього якісь інші писемні знаки? Тривалий час побутувала думка, що наша писемність з'явилася лише після хрещення Русі, коли з Візантії та Болгарії прийшли на Русь богослужебні книги. Проте у багатьох місцях, де колись селилися наші пращури, особливо у Північному Причорномор'ї, археологи не раз знаходили на кам'яних плитах, нагробках, амфорах таємничі, незрозумілі знаки. Але питання про існування писемності в ті давні часи залишається відкритим. Український народ має понад тисячолітню писемність, і почала вона складатися ще задовго до прийняття християнства. Найдавнішим письмовим повідомленням про існування писемності у слов’ян і в українців-русів є «Сказання про письмена» болгарського чорноризця Храбра, який жив на зламі IX—X століть при дворі болгарського царя Симеона. У цій книзі Храбр розповідав про два етапи розвитку слов'янського письма. Перший — коли слов'яни ще були язичниками, отож користувалися рисками й зарубками. Другий етап — після прийняття християнства, коли вони почали писати римськими й грецькими письменами. Але було це письмо "без оустроєнія", тобто не пристосоване до слов'янської мови. І так було до тих пір, поки великими просвітителями слов'ян —братами Кирилом і Мефодієм - не був створений алфавіт. Костянтин Філософ (Кирило) і його брат Мефодій походили із Солуня (сучасні Салоніки). Їхня мати була грекинею, а батько — болгарином, тому брати з дитинства добре знали як грецьку, так і мову солунських слов'ян. Брати Кирило та Мефодій перекладали з грецької на слов’янську мову релігійні тексти. Костянтин Філософ (Кирило) розробив слов’янську абетку, внаслідок чого його було названо «творцем слов’янського письма». Існує два різновиди старослов'янських писемних знаків: кирилиця (на честь першовчителя слов'ян) і глаголиця. Кириличний алфавіт з XI століття широко застосовується в духовній і світській літературі східних слов'ян. Від давньоруського періоду його успадкували всі три східнослов'янські народи: український, російський, білоруський. Сучасні слов’янські алфавіти беруть початок з кирилиці—системи писемних знаків, створеної в IX ст. на основі грецького письма з додаванням кількох букв. В історії кириличного письма розрізняють такі періоди: устав, півустав, скоропис, в’язь. У середині XVI ст. у східних слов'ян виникає друкарство та друкований алфавіт, створеним і окремими змінами на основі півуставного письма. Перша датована книга під назвою "Апостол" була надрукована в Москві в 1564 році, в Україні у Львові - в 1574 році друкарем Іваном Федоровим. У 1708 р. за реформою, проведеною Петром І старий друкарський був замінений у світській літературі гражданським шрифтом. Внаслідок реформи було спрощено правопис і змінено склад алфавіту (деякі літери усунені, деякі замінені іншими). З XVIIІ ст. гражданський шрифт, пристосований до звукового складу української літературної мови, поширився в Україні. І нині кирилиця в основі нашого алфавіту. Слов’янським алфавітом, побудованим на основі кирилиці, користуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці. Започаткував книжну справу в Київській Русі князь Володимир Великий у X ст., заснував перші школи. Небувалий розквіт книжної справи стався за Ярослава Мудрого, який у 1037р., за свідченням літописця, написав книги та заснував першу державну бібліотеку. Найдавнішим свідченням давності української літературної традиції є «Повість врем’яних літ» (XI—XII ст.)—пам’ятка літератури, історії, права, етнографії, педагогіки, філософії. Започаткував цей найдавніший літопис у кінці 30-х років XI ст. Іларіон Київський, перший український митрополит. Преподобний Нестор зробив третю редакцію «Повісті врем’яних літ», над якою працював протягом 1094-1112 рр. Православна церква щорічно вшановує пам’ять преподобного Нестора 9 листопада. У церквах цього дня відбуваються відправи. Шанує церква, шанує Нестора й увесь народ український, відзначаючи 9 листопада День української писемності та мови, як день, пов’язаний з пам’яттю про Нестора Літописця. І ми святкуємо День української писемності та мови. Ми з вами вже знаємо, що писемність зародилася на Українській землі більше тисячі років тому. З епохи Київської Русі можна говорити й про українську літературну мову, та жива, розмовна мова українського народу набагато давніша. Зразки її збереглися у фольклорі, в ритуальних піснях, у найдавніших українських колядках про створення світу. Святкування тижня української писемності відбулося і в Горлівській ЗОШ І-ІІІ ст. №17. Було проведено цілу низку заходів серед учнів 5-11 класів. Хочеться відмітити старанність учнів 5 класу, котрі до свята підготували і конкурс малюнків «Сторінками української казки» і організували виготовлення особистих книжечок-метеликів з самостійно написаними, проілюстрованими казками, взяли активну участь в організації (за допомогою бібліотекара-Донецб І.Т.) виставки «Нам українською судилось говорить». І на завершення святкування п’ятикласники поміралися своїми знаннями в україномовному конкурсі ім. П.Яцика. Н.О. Джуринська, учитель української мови та літератури Прикрепления: Картинка 1 | |
|
| |
| Всего комментариев: 0 | |